зачитана

на кінець робочого дня

з настанням майже-зими я страшенно люблю сидіти на роботі коли вже стемніло і вмикається світло, коли люди ще не розходяться по домах, але вже притихлі від втоми за день, не бігають туди-сюди, вирішуючи термінові питання, а тихенько сидять собі і доробляють свою роботу. з вікна офісу видно добрячий такий шмат міста - з вогниками від ліхтарів і світла з інших вікон. і - найважливіше - у вухах грає Hurts. вони космічні! пригадую, з першого разу я їх не зацінила. але от під такий вечірній настрій - це просто фантастика! раджу)
танці

It takes two to tango

як же це приємно, коли увечері болять ноги від танців) здавалося б - півтори години вчити якісь повороти. але це так - мммм)) а ще приємно, коли партнер, у якого на порядок більше досвіду, ніж у мене, каже, що у мене незле виходить ^_^ правда, наразі для мене видається неможливим взяти і отак от імпровізуючи станцювати цілий танець. це так стомлює - постійно прислухатись до партнера і розуміти, чого він від тебе хоче. але навіть з суто психологічного погляду, це цікава вправа)
а вчора побачила книжку з назвою "Мілонгера". звісно ж, я не змогла пройти повз)
я вже мовчу про те, що на роботі по півдня слухаю різні танго-підбірки.

ех, люблю, коли мене так клємить на чомусь=)
Шелдон

слухати пісні

от не люблю я цього моменту, коли ти роками слухаєш якісь пісні, і раптом раз - і ти починаєш розуміти, про що в тих піснях співається. і ти такий: ну окееей... і далі може навіть статись так, що ти більше того не слухатимеш, бо якось зовсім не корелюється тобі зміст пісні з тим, що ти про неї думав всі ці роки.
тому вслухатись треба одразу, при перших же прослуховуваннях)
але от халепа: я до цього дійшла тільки недавно. а більшість старих-добрих-улюблених пісень все ще таять в собі цю небезпеку спантеличення)

це так у мене почалось традиційне осіннє переслуховування The Dresden Dolls.
плече

The last day of summer

цей день мав би бути меланхолійним і сумним - як ніяк, прощання з літом. але сьогодні було так радісно і яскраво, аж самій дивно) були нові знайомства і несподівані посиденьки, була сальса на Ринку і подушкові бої, був концерт Колдплею (не вживу, на жаль, але)), була несподівана й інтригуюча листівка від d_avis а ще - ровер! знову, вже вкотре) і цього разу я таки навчилась тримати баланс! лишається тепер підібрати ровер потрібного мені розміру, бо на сьогоднішньому доводилось відкручувати сідло для зручності) а, ну і дочекатись, коли посходить чергова порція синяків) таких у мене ще не було - на литці.
tumblr_m9oeuzoAdo1r3sm6co1_500
я знову ношу з собою плеєр з осінньою музикою, занурююсь в себе і від всього того усміхаюсь) останніх чотири тижні були насиченіші, ніж весь попередній рік, і це такий кайф! були поїздки в Київ, на Захід, в Карпати, було багато старих друзів і нових знайомих, посиденьок і несподіваних вчинків, не було жодного вечора, проведеного вдома (оце так!), зате були враження-враження-враження. і тепер я, наповнена якимось тихим щастям, готова до цієї чарівної золотої осені. і це буде найчудовіша осінь в моєму житті, я звідкись це знаю=)
аффца

Захід-2013

сьогодні у Львові така осінь, під яку чудово слухається The National, вдихається свіже повітря і навіть муркочеться від задоволення)
думаю, саме час написати свої враження про цьогорічний Захід - мій перший фест за останні два роки. якось так вже сталось, що офісна робота мене поглинає. але я не здаюсь)
так от, завдяки mimo4ka я таки потрапила на той Захід. раніше бувала там у 2009 і 2011 - і ні разу він мені не сподобався. тепер теж їхала з відчуттям "фе" - найголовніше через цінову політику. ну вони справді трохи загнались: 300 грн за 3 дні - то ще куди не йшло, музичне наповнення справді було багате. але не продумати денних квитків - це жлобство як мінімум неповага до своїх відвідувачів. бо я, наприклад, приїхала на фест аж в суботу в обід тому квиток на всі три дні мені був ні до чого. і я така була не одна, знаю купу людей, які забили на фест саме через відсутність денних квитків.
але я спочатку пообіцяла, що поїду, і лише потім побачила ціни. свалу не було)

Collapse )
з парасолькою

Christoph Trummer

я вам щось розкажу. сьогодні абсолютно спонтанно потрапила у Меделін на концерт Труммера - до сьогодні я навіть не чула про такого виконавця) а він виявився дуже душевним швейцарцем, який грає на акустичній гітарі і губній гармоніці. і співає власні пісні, звісно. а ще він жив у Нью-Йорку і багато про це розповідав. також розповідав про те, як він їхав до Львова в потязі 30 годин, історії створення своїх пісень і та інші цікаві побрехеньки. і отак дві з половиною години слухати цю живу-живу музику - така насолода! а потім Труммер заграв бобділанівську Just like a woman, а нам принесли смачне вино - і так воно все під настрій... but she breaks just like a little girl...
шкода лише, що нам він грав здебільшого англомовні пісні, а в неті я знаходжу лише німецькою. ну нічого, німецькою теж гарно)
ось наприклад

або трошки веселіше


люблю неплановані події, вони виходять чудовими)
п.с. після Львова Труммер поїде ще до Луцька (паб "Горище") і Білої Церкви (може ше кудись, хз). так що йдіть і собі його слухати, я раджу.
літо

Пафосна відпустка

я тут недарма згадувала про грецькі вулички і середземноморські вітри - вже завтра в цей же час я буду на Кіпрі. і будуть мені і вулички, і вітри) якимось магічним чином мені таки вдалось оминути перспективу проведення відпустки вдома на дивані - і я їду, їду на море, навіть більше - я туди лечу! вперше в житті) і це буде не просте море, а грецьке.
так все спонтанно і зовсім неплановано, що я досі не вірю) пакую свою нову валізу - і не вірю)
а житимемо ми в Пафосі. так називається місто, де Афродіта вийшла з піни морської і де минуть наступні 11 днів мого життя.
кицька

валіза

знаєте, як в мене виглядає дорослішання? вже другий, якщо не третій рік я думаю про те, що мені потрібен новий наплечник - літрів так на 50, бо старий вже зовсім старий.
і що? сьогодні я вийшла з Дербі з валізою - справжньою такою, з колесиками і ручкою, що висувається.

не подобається мені таке дорослішання.
і валіза кислотно-оранжева теж не подобається.
літо

-5

иии, я сьогодні стала на вагу і не повірила власним очам. стала ще двічі - ні, таки правда. за останніх 1,5 місяця я схудла на 5 кг)) і це без жодних дієт, лише завдяки шейпінгу і нервам. ну ще я намагаюсь не нажиратись на ніч і стала значно менше їсти солодкого - а влітку його і не хочеться. тільки від морозива відмовитись не можу)
коротше я дуже приємно здивована, ще стільки ж - і моя примарна недосяжна ціль, про яку я мляво думала десь весною, буде досягнута)
зачитана

про пошуки себе

"Шукай себе в самому собі!" - говорив Григорій Сковорода і малював равлика. про це я дізналась від одного з моїх улюблених викладачів - Ростислава Чопика.
і як би сильно я не полюбила цю фразу, почувши її вперше, як би часто я її не згадувала сама собі і іншим - розуміти її я почала лише тепер.

найважливіше питання: а навіщо шукати себе? і найважливіша відповідь: тому що тільки коли ти знатимеш себе, любитимеш себе, розумітимеш, чого тобі треба, тоді можна виходити до інших людей і пробувати входити в їхні життя. тільки подорослішавши (перш за все - внутрішньо), ставши особистістю, можна оселитись поряд з такою ж особистістю - і стати щасливим.
але треба знати, де шукати - звісно ж, в собі, всередині, назовні ти себе не знайдеш.

от я зараз заповзла в свою мушлю і активно там копирсаюсь. починаємо з прибирання непотрібних речей.