я розумію, що я пощу що-небудь в жж раз в пятілєтку, френдстрічку востаннє відкривала ще десь в квітні (потім у мене почалось дуже активне і невимовно щасливе життя, ну але зараз не про це)), а дизайн журналу в мене взагалі родом ще з зими, але блін. що це стало з дизайном френдстрічки? це безповоротно? і чому раніше я могла відмотати на 1000 постів назад, а тепер воно мене пускає лише на 520? і я ще дивувалась, чого це мене ніхто не читає. я б сама з таким дизайном читати перестала) якось так не хочеться переходити на самостійний блог шо капєц, але, схоже, прийдеться.
п.с. одне добре - воно знову трекає музику з ластфм-у, а то шось останнім часом з тим були проблеми.
Найяскравіше враження неділі - як же афігенно після цілого дня офіційних івентів зняти кабли з капронками, переодягнутися в джинси і кеди і побігти в центр до подруги. Та, каблуки - це зовсім не моє)
Сьогодні в мене були наполеонівські плани стосовно прибирання (яке чекало мене вже не перший тиждень)) плюс зустрічі з другом і подругою. Але в глибині душі я просто хотіла засісти вдома з фільмами і книжками і відпочити після супер-мега-насиченого тижня. Коли ж я нарешті закінчила домашні справи і подзвонила другові, він сказав, що не зможе зустрітись, подруга не брала слухавки і я вирішила просто з'їздити в центр послухати Альфа джаз. Але тільки я це запланувала - пішла злива. І всьо, я сиджу вдома і вибираю, який би то фільм подивитись) Кайф)) Всесвіте, мені подобається, як ти допомагаєш мені приймати рішення))
раптом мені здалось, що я маю настрій подивитись якийсь фільм жахів. щоб ви розуміли, фільмів жахів я не дивлюсь взагалі, тобто зовсім, вони мене дуууже лякають і свого часу я вирішила припинити себе мучити і навіть не пробувати їх дивитися. так от, сьогодні вирішила спробувати. передивилась скріншоти кількох штук, навіть подивилась два трейлери (але суто з поваги до Кінга і з надією - а раптом?) і знаєте що? ну їх в баню ті фільми жахів. це ж капєц-капєц. піду якийсь мультик гляну)
хм, а ви знаєте, що я тут вже два тижні знахождусь на іншій стороні земної кулі, у внєзапно дощовому, але афігенному Техасі? і тут все дуже круто - починаючи від перельоту, який тривав півтори доби - і до офісу, в якому я працюю, апартаментів, у яких живу, людей, з якими проводжу вільний час. от сьогодні ходили в місцевий аймакс дивитись "300" толпою в 9 людей, а вчора мали вареник-паті - вареники ліпили кілька годин і варили в 4 баняках в кілька заходів, а потім співали під гітару до 3 ранку. а ще зараз в Остіні (а саме тут я живу) проходить фест SXSW - кажуть, найбільший в світі. і сьогодні, гуляючи по парку, раптово знайшли зал, де відбувається Game Expo в рамках цього фесту - там можна було спробувати різні цікаві ігри і ігрові штуки, про які я лише чула краєм вуха. і все for free) і це все лише верхівка айсберга, про який я хотіла розповісти... але зайшла в жж, і навіяло воно на мене якусь печаль, ніби я й не їздила нікуди. а я ж спеціально тікала від всієї тієї рутини якомога далі. тому напишу про все-все якось іншим разом)
раніше я ніколи не розуміла, чому дехто зітхає і закочує очі при слові "Парижжж" чи там "Франція". для мене це була просто ще одна європейська країна. скажімо, Німеччина приваблювала значно більше) але після того, як я походила (і побігала)) вуличками Страсбурга і Парижу, спробувала справжні французькі вафлі, постояла під Ейфелевою вежею, поплавала на кораблику по Сені, зайшла у Собор Паризької Богоматері.... щось я не можу перестати думати про ту Францію) і коли злегка так починаю планувати якісь наступні подорожі, то одразу запалюється лямпочка "в Париж на тиждень":) (мрзд, чуєш?) а поки що я дивлюсь мультики про Францію (наприклад, "Монстр в Парижі" - дуже няшний, до речі) і слухаю французьку музику. от, наприклад, таку (відяшка все з того ж мультика)
гг, гляди, ще французьку мову вчити почну))
а які країни засіли у вас в голові і не дають вам спокою?)
хочеться заритись під плед і читати фентезі - так десь на тиждень. натомість на порядку денному сучасна фінська проза. але в перерві між нею я додивляюсь третій сезон "Гри престолів", хоч щось) і вже другий день не можу наслухатись цієї пісні:
сьогодні за обідом говорили про різні цікаві речі, і одною з тем виявилась справедливість. друг, який прийшов до мене в гості на обід, сказав, що вірить в те, що світ справедливий, грубо кажучи - катюзі завжди буде по заслузі. я йому відповіла, що теж колись в таке вірила (навіть пост тут про це був!), але перестала вірити. а потім я ще півдня думала, так вірю я в ту справедливість чи ні) бо якщо так подумати, то в мене відчуття, наче останніх півроку я відгрібаю по повній, за все погане, що я колись зробила - свідомо чи несвідомо. деколи просто хочеться лягти і перечекати, бо кінця-краю не видно. не знаю, де та критична точка, після якої синусоїда піде вгору. відчуття, ніби останніх кілька місяців я якраз в тій дупі точці і сиджу) але от що я собі думаю. людина№1 зробила щось погане, значить її карма її наздожене - їй зробить щось погане людина№2, але тоді і в людини№2 карма попсується, і вже якась людина№3 буде виконувати акт всесвітньої справедливості щодо неї... і це буде безкінечний ланцюжок. чи є в цьому зміст?
а ви що думаєте, існує в цьому світі справедливість?
