ніжки червоні

Випадковим юзерам

З огляду на
а) збільшену кількість ботів і тролів на просторах інтернету
б) те, що більшість постів і так підзамочні,
цей жж офіційно оголошується
2294890654_aa2c97b771_o

Старі пости не ховатиму, серед нових також проскакуватимуть відкриті. Але більшість все ж буде для обмеженого кола людей.

Лишайте свої коменти внизу, якщо маєте якісь думки з цього приводу:)
слонь

кгм...

я розумію, що я пощу що-небудь в жж раз в пятілєтку, френдстрічку востаннє відкривала ще десь в квітні (потім у мене почалось дуже активне і невимовно щасливе життя, ну але зараз не про це)), а дизайн журналу в мене взагалі родом ще з зими, але блін. що це стало з дизайном френдстрічки? це безповоротно? і чому раніше я могла відмотати на 1000 постів назад, а тепер воно мене пускає лише на 520?
і я ще дивувалась, чого це мене ніхто не читає. я б сама з таким дизайном читати перестала)
якось так не хочеться переходити на самостійний блог шо капєц, але, схоже, прийдеться.

п.с. одне добре - воно знову трекає музику з ластфм-у, а то шось останнім часом з тим були проблеми.
ніжки червоні

(no subject)

Найяскравіше враження неділі - як же афігенно після цілого дня офіційних івентів зняти кабли з капронками, переодягнутися в джинси і кеди і побігти в центр до подруги. Та, каблуки - це зовсім не моє)

ніжки червоні

Мені подобається, як Всесвіт говорить зі мною

Сьогодні в мене були наполеонівські плани стосовно прибирання (яке чекало мене вже не перший тиждень)) плюс зустрічі з другом і подругою. Але в глибині душі я просто хотіла засісти вдома з фільмами і книжками і відпочити після супер-мега-насиченого тижня.
Коли ж я нарешті закінчила домашні справи і подзвонила другові, він сказав, що не зможе зустрітись, подруга не брала слухавки і я вирішила просто з'їздити в центр послухати Альфа джаз. Але тільки я це запланувала - пішла злива. І всьо, я сиджу вдома і вибираю, який би то фільм подивитись) Кайф))
Всесвіте, мені подобається, як ти допомагаєш мені приймати рішення))

аффца

(no subject)

раптом мені здалось, що я маю настрій подивитись якийсь фільм жахів.
щоб ви розуміли, фільмів жахів я не дивлюсь взагалі, тобто зовсім, вони мене дуууже лякають і свого часу я вирішила припинити себе мучити і навіть не пробувати їх дивитися.
так от, сьогодні вирішила спробувати. передивилась скріншоти кількох штук, навіть подивилась два трейлери (але суто з поваги до Кінга і з надією - а раптом?)
і знаєте що? ну їх в баню ті фільми жахів. це ж капєц-капєц. піду якийсь мультик гляну)
Шелдон

Перший техаський

хм, а ви знаєте, що я тут вже два тижні знахождусь на іншій стороні земної кулі, у внєзапно дощовому, але афігенному Техасі? і тут все дуже круто - починаючи від перельоту, який тривав півтори доби - і до офісу, в якому я працюю, апартаментів, у яких живу, людей, з якими проводжу вільний час. от сьогодні ходили в місцевий аймакс дивитись "300" толпою в 9 людей, а вчора мали вареник-паті - вареники ліпили кілька годин і варили в 4 баняках в кілька заходів, а потім співали під гітару до 3 ранку. а ще зараз в Остіні (а саме тут я живу) проходить фест SXSW -  кажуть, найбільший в світі. і сьогодні, гуляючи по парку, раптово знайшли зал, де відбувається Game Expo в рамках цього фесту - там можна було спробувати різні цікаві ігри і ігрові штуки, про які я лише чула краєм вуха. і все for free)
і це все лише верхівка айсберга, про який я хотіла розповісти... але зайшла в жж, і навіяло воно на мене якусь печаль, ніби я й не їздила нікуди. а я ж спеціально тікала від всієї тієї рутини якомога далі. тому напишу про все-все якось іншим разом)
літо

Франція і я ©

раніше я ніколи не розуміла, чому дехто зітхає і закочує очі при слові "Парижжж" чи там "Франція". для мене це була просто ще одна європейська країна. скажімо, Німеччина приваблювала значно більше)
але після того, як я походила (і побігала)) вуличками Страсбурга і Парижу, спробувала справжні французькі вафлі, постояла під Ейфелевою вежею, поплавала на кораблику по Сені, зайшла у Собор Паризької Богоматері.... щось я не можу перестати думати про ту Францію) і коли злегка так починаю планувати якісь наступні подорожі, то одразу запалюється лямпочка "в Париж на тиждень":) (мрзд, чуєш?)
а поки що я дивлюсь мультики про Францію (наприклад, "Монстр в Парижі" - дуже няшний, до речі) і слухаю французьку музику. от, наприклад, таку (відяшка все з того ж мультика)


гг, гляди, ще французьку мову вчити почну))

а які країни засіли у вас в голові і не дають вам спокою?)
зачитана

(no subject)

хочеться заритись під плед і читати фентезі - так десь на тиждень. натомість на порядку денному сучасна фінська проза. але в перерві між нею я додивляюсь третій сезон "Гри престолів", хоч щось)
і вже другий день не можу наслухатись цієї пісні:
зачитана

про справедливість

сьогодні за обідом говорили про різні цікаві речі, і одною з тем виявилась справедливість. друг, який прийшов до мене в гості на обід, сказав, що вірить в те, що світ справедливий, грубо кажучи - катюзі завжди буде по заслузі. я йому відповіла, що теж колись в таке вірила (навіть пост тут про це був!), але перестала вірити.
а потім я ще півдня думала, так вірю я в ту справедливість чи ні)
бо якщо так подумати, то в мене відчуття, наче останніх півроку я відгрібаю по повній, за все погане, що я колись зробила - свідомо чи несвідомо. деколи просто хочеться лягти і перечекати, бо кінця-краю не видно. не знаю, де та критична точка, після якої синусоїда піде вгору. відчуття, ніби останніх кілька місяців я якраз в тій дупі точці і сиджу)
але от що я собі думаю. людина№1 зробила щось погане, значить її карма її наздожене - їй зробить щось погане людина№2, але тоді і в людини№2 карма попсується, і вже якась людина№3 буде виконувати акт всесвітньої справедливості щодо неї... і це буде безкінечний ланцюжок. чи є в цьому зміст?

а ви що думаєте, існує в цьому світі справедливість?