Тупо жир.
Яка ж я щаслива, що досі не бачила цього фільму повністю. Сподіваюсь, 2 і 3 частини мене не розчарують.

Прочитала я книжку "Нескінченна історія" Міхаеля Енде. Подивилась я фільм "Нескінченна історія" Вольфганга Петерсена. І знаєте, можна було б навіть бути в захваті від того фільму, якщо: а) зважити на те, що він був знятий у 1984 році, б) не читати перед тим книжки.
Бо кіно і дійсно незле, і справа навіть не в тому, що Бастіян там не опецькуватий, а маленький і моторний, що в день розповіді не йде дощ, що Фухур потім потрапляє в світ людей, щоб помститиьс Бастіановим кривдникам... Але там показано лише половину фільму!А то й менше... От не люблю я такого. Тим більше, що це історія, відома на весь світ.
Хоча акторів (дітей) вони підібрали дуже навіть милих;))

Оце Атрею, хлопчик-зеленошкір (і то нічо, шо шкіра в нього зовсім не зелена). Була б молодша років на 10, могла б і закохатись;)

Щастедракон Фухур. Але вуха в нього якісь псячі))

Головний герой Бастіян Бальтазар Букс. І знаєте, то може навіть краще, що він не опецькуватий.

Дитнна Царівна, яка керує усією Фантазією. Мила)

І замок Дитинної Царівни - Вежа зі слонової кості.


До речі, читала, що є ще якийсь рімейк 1994 року - але він, здається, ще менше схожий на оригінал. Ну і рік тому грозились зняти ще один рімейк, але навпаки, ближчий до книжки. Хтось щось знає про ці фільми?

сподобалось=)

шановні юзери-фотоманьяки, маю до вас питання.
з недавнього часу мій фотоапарат став викидати отакі штуки:
правда, якщо фоткати в приміщенні і зі спалахом, то фотки виходять нормальні. а от без спалаху він шось не того... фотік звісно мильниця, така собі мильниця, але все одно обідно, бо грошей на новий немає.
так от, може хтось знає, шо це з ним таке?і чи воно лікується?

оце сиджу, думаю, і ніяк не можу вирішити: люблю я зиму чи нє? бо з однієї сторони - люблю: за лижі, на яких можна покататись, за сніг, у якому можна повалятись, за красу, якою не намилуєшся, за свіже повітря, яким хочеться дихати, за ранні сутінки - бо тоді можна гуляти "нічним" Львовом і не боятись запізнитись на останню маршрутку.
але бррр, як же я не люблю холоду! взимку не можна довго гуляти - бо тоді звідки не візьмись закладене горло і  харющий нежить, приходиться сидіти у всяких кафе і витрачати на це купу грошей. на лижі сильно не поїздиш - бо всі гроші вже просиджено в кафе))в снігу сильно теж не поваляєшся - наслідки ті самі, що й від довгого гуляння. ще й транспорт зле ходить.

влітку якось крім спеки більше нічо не харить...

отак сиджу і думаю про всяку фігню, а мене тут соц. психологія чекає=))

якась така штука... от є в мене кілька хороших фільмів... а я боюсь їх дивитись) бо думаю: от, зараз в мене є хороші фільми, від яких я можу покайфувати. а подивлюсь їх - і вже не буде в запасі отого ресурсу кайфування. бо дивитись вдруге - це вже не те. з книжками хорошими якось не так, їх хороших значно більше, та й читаються вони довше, ніж 2 години))
і от в цій дилемі минув весь сьогоднішній вечір.
я ж кагбе шарю, шо потім з'являться інші хороші фільми. а все ж))отака в мене психологія: завжди мусить бути шось про запас)

хочу-хочу-хочу, так хочу до Фінляндії!!!
сьогодні отримала листівку звідти - мм, хотілось би сказати, що вона аж пахне білосніжним північним снігом, але поштові перевезення вивітрили весь запах))
ставлю вже тищуп'яцотий знак оклику біля однієї зі своїх найбільший мрій - ФІНЛЯНДІЯ!

п.с. фотка буде потім.

оххх.... сесія стукає в двері. при чому, кірзовим чоботом десь так 46-го розміру.
це ж треба зліпити докупи залікову і екзаменаційну сесії, ще й поставити це все одразу по Різдві. всі свята зіпсували:/

Сьогодні я влаштувала собі вечір мультиків=))Такий кайф)
Отже, на мій екран потрапили:

Мадагаскар. Вперше подивилась його повністю. А що, хороший такий))Недарма мій брат його обожнює;)
Різдвяний Мадагаскар (Merry Madagascar). А хз, шо це. Якесь різдвяне едішн. Короткометражка про те, як Алекс ледь не забив Санту, і тому йому довелось власноруч розносити діткам подарунки. Втємний мульт)
Злидні. Геніальний український пластиліновий мультик! Якщо не бачили - бігом дивитись! Це ж просто зашибісь) Направду, бракує слів. Від автора "Йшов трамвай номер дев'ять". До речі, шукаючи "Злиднів", натрапила на таку заявку: "В Україні зараз не роблять повнометражних анімаційних фільмів. Короткометражних виходить 1–4 на рік. В Росії знімають 15 повнометражних мультиків і близько 100 коротких." Сумно.
Пригоди Кеті і Макса: Страшилка на Хелловін(Spooky Bats and Scaredy Cats: A Halloween Tate). Тупуватий мульт. Зовсім не страшно, та й не надто гарно зроблено. Таке собі, для діток молодшого шкільного віку підійде.
Альма. Оце тупо жиррр! коротенький (5 хв), але який! Картинка чудова, ідея - цікава, а сам мульт - трохи жутковатий. Але не так щоб аж... Хоч тема ляльк ще від часів "Чакі" навіює на мене ні з чим не зрівнянний ужос.
Аладін. Вирішила згадати дитинство))Але ж ті головні герої симпатичні, що Аладін, шо Жасмін. Ви ніколи не помічали?
Сімпсони. Мабуть, вартонарешті подивитись їх систематично, так по сезонах)) Тому почала з першенької серії першого сезону. Вона якраз різдвяна, до речі)
ну і + Рога і копита, які дивилась вчора. Теж хороший мультик. Про ферму, биків-захисників і дурних койотів. Кому як, а мені сподобалось)

І знаєте, який з цього висновок? Мультики - це круто!!!
п.с. на закуску - кілька кадрів з "Альми", ( бо не в силах втриматись! )

This page is not here
like plum blossoms in the wind
existence is fake.

Ось такі милі хоку видає мені браузер поруч з надписом "page not found"=)

Аааа, мені прийшла перша листівочка! З Німеччини. Хвайна=)

відчуваю, наскільки мені мало того, чого мене вчать на журфаці. я так звикла до різних курсів, гуртків і додаткових пар, що одного факультету мені тепер просто мало. хочу ще одну освіту, а можна і дві. от тільки грошей на них я не маю.
і взагалі, чим я зайнятіша, тим більше встигаю зробити чогось корисного. треба терміново себе чимось загрузити, бо мене вже совість мучить за ті байдики, яких я так нещадно б'ю останнім часом.

ииии, я приїхала з тих лижів=))) попри всякі запари зі спорядженням, непроїжджені траси, на яких треба було сходити "біля 4 опори" і черги на бугіль (да, і попри ті швабри теж))) я такккк накайфувалась)))))хоч це і не дуже прикольно - спуститись за 3 хвилини без жодної зупинки, а потім хвилин 20 вистоювати в черзі і знов повоооолі виїжджати нагору. але пофіг, було круто, сама не знаю чому=))можливо, тому що наступного тижня той сніг вже має розтанути і хз, чи випаде знову. отже, ми встигли зловити мить))карпе діем, як то кажуть;)
а зараз я спати, бо ледь на ногах тримаюсь))

оце я дзвоню-дзвоню, дістаю різних людей, беру в них коментарі, засипаю абстрактними питаннями, на які не знати чи сама б дала відповіді... і розумію, чому журналістів так ненавидять)це ж таке хариво, шо капець.

ненавиджу, ненавиджу, ненавиджу телепрограми, які виносять на загальний осуд найбрудніші, наймоторошніші, найбридкіші закапелки життя. суцільний негатив. ще розумію, якби то були певні соціальні проблеми, які потребують вирішення. але часто це просто отаке - АХ! - і люди перед екраном в шоці, хтось заливається слізьми, а хтось повторює, як мантру: "як страшно жити".
а тепер до суті. моя мама дивиться передачу "пусть говорят" з Малаховим. сьогодні я пробігала повз і вирішила зупинитись, послухати. тема передачі - двоє 12-річних дівчаток забили до смерті 45-річну жінку з хворобою Дауна.
здається, більше нема про що говорити. тим більше, дівчатка самі визнають все, ще й розповідають, як вони це зробили. в студії сидять їхні бабусі-батькі, які б'ються в груди, що їхні діти цього зробити не могли. глядачі накидаються на бабусь, що це вони у всьому винні. діти падають на коліна, плачуть і просять пробачення, а батьки далі не вірять. ведучий без жодних евфемізмів звинувачує дівчат - жодних тобі презумпцій невинності (слідство ще триває), жодної лояльності чи безпристрасності.
суцільне шоу.
вибачте, від такого телебачення мене нудить.

помітила отаку фігню. уявімо ситуацію: є дитина, яка виросла в російськомовній сім'ї, але в певному віці вирішила обрати мовою свого спілкування українську - з патріотичних чи певних інших міркувань - не важливо. і от, якшо таке стається...
...на Сході (наприклад, Дніпропетровськ) - я не експерт, але, думаю, її не всі зрозуміють. у Львові цією людиною захоплюватимуться.
...в Києві. до цього поставляться лояльно (йдеться про суспільство загалом, а не про ставлення батьків), у Львові теж розхвалюватимуть.
...у Львові. їй оголосять анафему. "як?!російськомовна сім'я?!!!" справді, як та дитина посміла народитись в такій сім'ї. і навіть якщо вона зробила свідомий вибір на користь українського - це нікого не хвилює. тавро сім'ї лишиться, мабуть, до смерті.
це можна пояснювати надмірною традиційністю, але co zabardzo, to nie zdrowo, як кажуть наші сусіди.

звісно, я дещо перебільшую. але оці західняцькі замашки часом просто виводять з себе.
п.с. це для тих, хто ідеалізує Львів - насправді, не все так спокійно в Галицькому королівстві.

так між іншим, я зареєструвалась в посткроссінгу))а то всі навколо бігають з тими листівками, надсилають-отримують... я теж хочу))
першою моєю жертвою стала 35-річна американка, наступною - 45-річний фін. я вже боюсь, що буде далі)

я часом собі думаю: от, універ - це ж так кльово, навколо стільки людей, від яких можна чогось вчитись, набиратись досвіду, розширювати світогляд. а потім почнеться робота, битовуха, рутина, і всі розширення світогляду відійдуть на маргінеси.
а сьогодні я раптово зрозуміла - не відійдуть. воно вже в мені, оце прагення до постійного розвитку. навіть попри мою безмежну лінь=) будуть якісь інші люди, інші джерела, інші досвіди.
хоч, сподіваюсь, і ці люди нікуди не дінуться.